Втрата свободи

Події останнього часу пов`язані з обнародуванням Олександром Морозом відомих касет викликали у багатьох підозру щодо існування певного плану розвитку подій розробленого одною з закордонних спецслужб. Вказувалося і місцезнаходження авторів сценарію: Вашингтон, округ Колумбія.

Підозри щодо зацікавленості США в дестабілізації з подальшою зміною влади в Україні, висуваються не вперше. Політична еліта сприймає це як факт, що не потребує доказів, пересічний українець, не може повірити в існування продуманої тактики по відношенню до України, а скоріше просто не думає про це.

            Метою нашого дослідження є з`ясувати якими є плани Заходу щодо України в найближчі 3-6 місяців. Які конкретні кроки планують зробити американці, що вже робиться, які механізми та інструменти будуть задіяні.

Більшість політично небайдужих впевнена, що наступним президентом України США хотіли б бачити Віктора Ющенка. Це підтверджується підтримкою, якою його Уряд користується на Заході, заявами деяких американських політологів та ЗМІ, озвучення цієї інформації певними вітчизняними політиками, що активно просувають цю думку в маси. Декілька разів про бажання бачити В.А.Ю. наступним Президентом заявляли праві партії, чим викликали зрозумілу ревнощі у Леоніда Кучми.  Оприлюднювався і конкретний план просування Ющенка на президентське крісло.

 Якщо відкинути звільнення крісла у зв`язку з хворобою Кучми, що малоймовірно, американці скоріше за все мають план зміни володаря крісла, першу стадію якого було реалізовано руками Олександра Мороза. Що янкі робитимуть надалі?

Цікавим елементом в загальному ланцюжку подій останнього часу є утворення кістяка Української правиці - тої самої про яку так давно говорили, як про головну силу на яку буде спиратися Ющенко на президентських виборах. Основою коаліції стали Партія “Реформи і порядок”, Народний Рух України та Конгрес українських націоналістів.

 Народження блоку було довгим, і декілька разів з зрозумілих причин мало завершитися провалом . Триголовий дракон – дитя малозрозуміле і якщо об`єктивно розглянути стан кожного з елементів  - народжений не з тверезого розрахунку.

Ліберальна “Реформи і порядок”, що незважаючи на свої тяги до націонал-демократії, таки претендує на статус загальнонаціональної реформаторської партії (згадаємо досить вдалі експерименти Михайла Поживанова на сході України), залишки НРУ, що в постійних шуканнях нової ніши навряд чи вийдуть за ореол своїх традиційних прихильників та Конгрес українських націоналістів, що за тотального вимирання його вже пристарілих членів в Івано-Франківсьткій, Львівській та Тернопільстькій областях, навряд чи можна назвати політичною силою  – ось, що намагаються поєднати автори новоутворення .

Незважаючи на постійні мігрування в бік поміркованого європейського націоналізму (консерватори-традиціоналісти), КУН залишається досить строкатою масою, де поряд з відносним показовим лібералізмом Слави Стецько, граничить показовий антисемітизм рядових членів плюс залишки скандально відомих парамілітарних формувань “Тризуб” ім. Степана Бандери.

            Що стало причиною появи цього блоку?

Для ПРП- що стояла у джерел об`єднання це не принесло бажаного збільшення прихильників, навіть навпаки, багато з тих, хто симпатизує реформаторам з ПРП ну дух не попереносить українських націоналістів кунівського розливу.

Для КУНу, що має стійкий електорат у 3 західних областях – колишній базі бандерівського руху це також не додало сили – реформатори на чолі з Пинзеником не найпопулярніші фігури серед зубожілого консервативного сільського населення Івано-Франківщини.  В деякій мірі можна говорити про виграш НРУ, що після розколів стояв перед невизначеністю, який все більше нагадував безвихідь після розгрому Генадія Удовенка на президентських виборах. Все ж таки НРУ – та золота середина за яку готові були голосувати більша частина електорату КУНу та національно свідома частина прихильників ПРП. Таким чином замість партій з чіткими обличчями ми скоріше отримаємо коктейль, який буде намагатися забити за собою всю праву нішу.

Подейкують, що КУН досить неохоче погоджувався на вступ до коаліції. У кращих традиціях романтичного націоналізму вимагаючи собі місце провідника новоутвореної сили.

І тут починається цікава історія яка своїми коріннями сягає приблизно в 50-ті роки минулого століття.

Трохи про генезу українських націоналістів

Конгрес українських націоналістів – партія, що представляє собою частину світової структури під назвою Організація українських націоналістів (революційна), що в свою чергу є прямим спадкоємцем ОУН(б), що добре відома нам з збройної боротьби, яка тривала у Західній Україні з 1939-1954 рік. Історія ОУН не закінчилася з знищенням останнього бандерівського бункера у Карпатах. ОУН(б) стала одною з найвпливовіших політичних сил серед української діаспори на Заході. Навіть, якщо критично поставитися до штампів радянської пропагандистської машини, все ж таки безсумнівним залишається факт, що після певних вагань США підтримали ОУН(р), як основну силу з української сторони у боротьбі проти Радянського Союзу. Довге перебування на Заході, життя у ліберальному світі та походження ресурсів – змінило обличчя націоналістичної організації, що сприйняла американські цінності та почала тісно співпрацювати з американськими структурами у справі боротьби проти СРСР. Підтримка зі сторони США безперечно виробила в ОУН(р) певну залежність від структур, що контролювали і визначали обсяги допомоги, а з часом і напрямки діяльності організації. Як називалися ці структури : ЦРУ чи  USA ID сьогодні не так важливо. Тільки КУН, розпочавши свою діяльність в Україні, так і не став здоровою націоналістичною партією, отримуючи фінансове та ідеологічне живлення з Північної Америки і консультуючись зі своїми вашингтонськими друзями. Це зіграло не останню роль у враховуванні КУНу як серйозної політичної сили в американських політичних схемах.  Кураторам ОУН-КУН необхідно звітуватися, що гроші що  інвестувалися протягом останніх 50 років не пішли у пісок. Тому для своїх шефів вони і надалі утримують міф про певний та потенційні можливості КУН.

З іншої сторони будь-які незграбні дії Слави Стецько викликали відповідну реакцію інвестора. Так сталося і з створенням “Української правиці”.

Майже непоміченим в Україні пройшов факт останніх змін в керівних органах ОУН (р) – зрозуміло, КУН не є політичною силою з якою хтось в Україні рахується. Але саме вони наштовхують на деякі висновки. Голова КУНу Ярослава Стецько- беззмінний лідер ОУН(р) протягом останніх десятиріч – була позбавлена свого крісла провідника світового українського націоналістичного руху. Це загрожувало зменшенням об`ємів фінансування КУН, втратою донорів серед діаспори. Таким чином натиснувши на Стецько, інвестор вирішив питання входження КУНу до новоутвореного блоку на запропонованих ним умовах.

Загнання КУНу до блоку дозволяє вирішити й інші питання – залучення до блоку правих сил близьких до КУНу. Можливо після внутрішніх змін до Української правиці увійде Лук`янівська УРП, американцям вдасться включити до блоку Мельниківську ОУН, що теж має тісні стосунки з відповідними американськими структурами. На черзі “Собор”. Опісля, приєднання повністю неіснуючих УКРП Хмари, чи когось іншого буде тільки додатковим інформаційним приводом. Питання створення чогось на зразок правого флангу на з претензією на Рух у початку 90-х можна вважати вирішеним. Американські фахівці з питань України, все ще наївно вірять, що народ чекає появи об`єднаної правої опозиції, яка має врятувати Україну.

            Наступний крок - створення, після певних подій, Уряду національного порятунку, де Правиця буде грати ключову роль. Скоріше за все до Уряду увійдуть найбільш ліберальні та проамериканські представники блоку, себто ПРП,

            Не відомо з яких розрахунків виходять американські розробники даного проекту. З любов`ю українського електорату до зовсім інших політичних сил ніж ті на які ставлять американці вони не рахуються.

Будемо сподіватися, що аналітики вже зрозуміли, що електорат правих в Україні досить обмежений, і навіть якщо олігархічні партії не візьмуть жодного відсотка, реформатори зіштовхнуться з іншими серйозними силами. Скоріше за все це підштовхне США до створення контрольованої лівої сили. Деградація та відсутність будь-якого розвитку в КПУ дає для цього непогані шанси. Найближчим часом ми можемо побачити появу нових лівих проектів.

Цікавим є подальший розвиток сценарію. Після можливих подій, прихильники Віктора Ющенка можуть не побачити його в президентському кріслі.

При всіх прорахунках і похибках планів, що розробляються з висот Капітолійського бугра, необхідно враховувати і великий досвід США у проведені подібних операцій. Вони набагато краще за українських правих, не позбавлених романтизму, розуміють, хто сьогодні потрібен Україні. Іде пошук прагматичного і достатньо американізованого економіста, з великим досвідом жорстокої внутрішньо української боротьби. Американці не помиляються: вони шукають Менеджера кризових ситуацій. Його черга скоро настане.

Знайти таку людину нелегко. Сьогодні можна говорити про те,  що ці пошуки не завершилися успіхом. Одною з кандидатур, що розглядалася досить серйозно був відомий реформатор, випускник Гарварду, молодий і популярний серед жінок Сергій Терьохін (до речі визнаний кращим народним депутатом минулого року). Але американці досить обережно ставляться до лобістських нахилів своїх обранців – кандидатура Терьохіна могла не пройти “затвердження” конгресменами США, що добре знайомі з особливостями лобізму на власному досвіді. Любов Терьохіна до лобізму, в чому він має великий досвід зіграла погану службу. Пошук триває.

Частина аналітиків  серйозно розглядала інший, на наш погляд,  більш реалістичний  сценарій розвитку подій. Олександр Мороз таки стане Президентом – таким чином будуть стримуватися певні протести населення проти занадто радикальних економічних реформ прем`єра Віктора Ющенко, що обійме цю посаду за Президента Олександра Мороза (про що той у свій час заявляв). Потужні бізнес-групи, що мають свою політичні дахи у вигляді парламентських фракцій і в пресі називаються олігархічними кланами отримають можливість знайти своє місце у системі, що розробляється учнями Збіга Бжезинського. Величезна робота, що проводилася СДПУ(о), скоріше принесе їм крім першого місця за популярністю серед інших подібних “трастів”, ще й місце спікера парламенту для Віктора Медведчука.

Такий розвиток подій є більш прийнятним для української еліти, з огляду на те, що в ньому присутній хоч якийсь елемент поступовості формування системи противаг. Він залишить українській політичній еліті певні можливості самостійно вирішувати подальшу долю країни і створить основи для саморегулювання системи для руху в напрямку, якого будуть вимагати американці.

Ми практично не присвятили увагу європейському впливу. Але чи існує він взагалі? Європейській Союз при своїй показовій зацікавленості Україною, за власними проблемами вже викреслив нас з табору своїх стратегічних партнерів, запропонувавши збудувати трубопровід в обхід України.

Місце на яке ми розраховували зайняв давній опонент і ворог Польща. Саме вона стала буферною зоною на кордоні двох світів. Україні Європа відводить місце санітарної зони і відповідно не збирається витрачати кошти на її розбудову. Ставлення польської еліти до будь-якого покращення ситуації в Україні добре показав візит до Польщі Віктора Ющенка, який пройшов досить холодно. Поляки побачили у Ющенку претензії на загальнонаціональне лідерство, що для Польщі, яка історично є конкурентом України, є загрозою змін в Україні на краще.

Найближчим часом Європа присвятить всю увагу і ресурси поглинанню нових членів. Ця проблема є настільки глобальною, що не залишить ЄС можливості приділяти належну увагу ще й Україні. Говорити про те, що якась з європейських країн зробить ставку на Україну не доводиться. Єдиний історичний покровитель України у Європі Німеччина, при всьому своєму бажанні втрутитися в ситуацію (після США Німеччина займає друге місце серед західних країн за обсягами допомоги Україні), останнє десятиріччя вимушена була сконцентрувати зусилля на своїй Східній частині. А останнім часом вимушено втрутилася до іншої своєї історичної протеже на Балкани. Надаючи допомогу перш за все Хорватії. Виходить, що єдиним, хто сьогодні все ще ставить на Україну у своїх схемах розвитку подій є США, і особлива заслуга в цьому належить давньому другу українських націонал-демократів Збігнєву Бжезинському.

Зрозумілим є захоплення націонал-демократів подібним сценаріям розвитку подій. Особлива роль США у формуванні ідеології української націонал-демократії і її подальше підкріплення у вигляді безкоштовних шкіл для політиків при різноманітних Національних демократичному, республіканському інституті, і т.п. не могла не виховати необхідного США ставлення  до їх дій. Здається американці врахували свої помилки десятирічної давнини і будуть намагатися вдруге подарувати українцям демократію. Але як завжди незважаючи на всі досягнення вашингтонських технологів, в Україні наявні всі вади американських схем.

Варто визнати, перевірені американцями технології дають перші результати. Вони таки будуть мати кадри для їхнього українського уряду. Величезні ресурси направлені на розбудову в Україні сектору NGO (неурядових неприбуткових організацій) незважаючи на народження цілого прошарку людей, що просто паразитують вибиваючи гроші на розбудову української демократії, таки народили певну кількість тих, хто сприйняв людські цінності в американському розумінні і готові у випадку потреби замінити сьогоднішню "чиновницьку братію" на всіх щаблях владних структур. 

Особливу роль у зміні системи влади відведена інформаційно-аналітичним структурам, або як їх прийнято називати мозковим центрам. Більшість з них існує на американські гроші (якщо відслідкувати напрямки діяльності американських донорських структур в Україні, то буде видно що останнім часом вони активно фінансували  програми направлені на створення нових та підтримку існуючих ІАЦ). Співробітники ІАЦ зазвичай добре освічені, в більшості патріотично налаштовані люди віком від 23 до 45 років з добрим знанням американського варіанту англійської мови. Більшість з них пройшли стажування у США і надалі є учасниками певних американських програм.

Сьогодні, різноманітні консультативні структури, що діють в Україні володіють базою даних практично на всіх активних членів суспільства, є  це журналіст чи медик. Цю роботу проробляли не спецслужби, а легальні організації метою яких є сприяння розвитку засобів масової інформації (журналісти мабуть згадають дотошні анкети, що заповнювалися ними на семінарах в конторах на зразок IREX ПроМедіа), третього сектору (бази даних Каунтерпарт Альянс найвідомішої подібної структури містять досьє на десятки тисяч  громадських організацій та їх активістів) і т. п. Це дозволить за досить короткий термін провести глобальну зміну влади. За підрахунками фахівців, щоб перебрати владу в країні, більш-менш організованій силі знадобиться 3 місяці та 150  менеджерів щоб поставити їх на головні керівні посади.

Хто сьогодні має підготовлених і відданих 150 осіб, що вже розбираються в ситуації.?

 Одною з найбільших вад Уряду Ющенка називали, його повний провал в регіональній політиці, відсутності команди. Ющенко практично не уявляв, що уявляють регіони, як будуються взаємовідносини між регіональними елітами, а точніше кланами. Саме недержавні мозкові центри, що володіють такою інформацією допомагають Уряду долати цю проблему (Захід ставить Уряду Ющенка за велике досягнення саме це налагодження співпраці з недержавними ІАЦ).

Вже сьогодні можна назвати претендентів на певні державні посади. Показовим в цьому плані є діяльність Центру Розумкова, що останнім часом особливу увагу приділяє власній розкрутці в ЗМІ. Бюджет Центру складає приблизно 200 тисяч доларів на рік, головний донор США. Сьогоднішній директор Центру полковник Гриценко. Закінчив Академію ВМС США , був учасником інших американських програм. Саме його американці бачать Міністром оборони в  майбутньому Уряді. Знайдуться місця для Сергія Головатого, Валерія Івасюка та інших.

Частина кадрів мозкових центрів стане основою новою Служби безпеки України. Американці зацікавлені у нових українських спецслужбах. Сьогоднішній стан, коли певні керівники, або й цілі відділи працюють з певними політичними силами їх не задовольняє (хтось на СДПУ(о), хтось на Волкова і т.п.). Вони безперечно створять нову СБУ, яка зможе відслідковувати ситуацію в країні. Краще утримувати нормальну українську спецслужбу ніж перейматися найменшими проблемами в країні.

Не хотілося б драматизувати ситуацію, але найгірше те, що в нас не залишилося вибору. У нас забирають право самим приймати рішення. І спочатку склад нового українського Уряду буде затверджено на закритому засіданні Конгресу США, а вже потім його (можливо в примусовому порядку) підтримає народ України. Найбільша загроза криється в можливо неправильних розрахунках американських аналітиків. Як відомо вже не раз ЦРУ помилялася під час своїх операцій (згадаємо хоча б приклад Ірану). Американці не віддають належного існуючій політичній та економічній еліті – олігархам, які вважають що це їх країна.

Можна по-різному ставитися до поданої нами інформації, але зрозуміло, що в Україні готуються великі зміни і тим хто не потрапить в схеми можливо прийдеться піти з арени або розпочати відчайдушну боротьбу з “американським імперіалізмом”.

Леонід Кучма свій вибір вже зробив, заявивши, що головним партнером України є Росія, але навряд чи це його врятує, американську машину зупинити неможливо.

Не хотілося б потрапити до числа тих, кого посольства США внесе до списку нев`їздних до Північної Америки. Метою нашого нарису є шляхетне бажання знайти найбільш прийнятний варіант побудови в Україні працюючої політичної системи. Вважаємо, що її неможливо збудувати штучно. Втручання зі сторони має тільки стимулювати певні процеси, і дії США в цьому плані заслуговують на подяку. В іншому випадку може народитися інша система, головною особливістю якої буде неорганічність влади, коли хлопчики з підручником з макроекономіки будуть незрозумілі нікому, крім Держдепартаменту США. А українська еліта так і не навчиться самостійно мислити і приймати рішення.

Україна має сама народити демократичну систему, тільки тоді вона стане діючою. Дайте нам шанс самим зробити вибір – з цього розпочинається свобода!

 О. Самарський,

Політолог. 3.01.01 chronucle@ukrpost.net