Історія

У листопаді 1931 року в Київському політехнічному інституті шкіряної промисловості /КПІШП/ була створена кафедра енергетики, на якій читали лекції теплоенергетичного та електротехнічного напрямку. Завідуючим кафедрою був призначений доц. Душський Павло Овсійович.

У 1934 році кафедру енергетики розділили на дві: теплотехніки те електротехніки. Завідуючим кафедрою став проф. Городецький Григорій Мойсеєвич, який очолював кафедру до 1948 року. Проф. Городецький Г.М. за сумісництвом працював на кафедрі електричних мереж у КПІ.

В той час в інституті готували інженерів-енергетиків для підприємств легкої промисловості. Кафедра входила до складу механіко-енергетичного факультету . Підготовку спеціалістів вели: проф. Холмський В.Г., д.т.н. Квачев Г.С., викл. Кашпировський, Шпилько В.Ф. та інші.

У 1948 році кафедру очолив доц. Репетін Олександр Петрович, який почав роботу в інституті з 1947 р. Він мав великий практичний досвід роботи в промисловості - працював головним інженером Донбасенерго. З 1952 по 1969 р.р. його обирали деканом механічного факультету. Зав. кафедрою електроніки та електрообладнання доц. Репетін О.П. працював до 1972 року. За цей період кафедра значно зміцнила матеріально - технічну базу. Збілшились площі лабораторій. В 1965 р. був відкритий філіал кафедри з лабораторною базою при Дарницькому шовковому комбінаті. У 1967-72 р.р. працювала лабораторія з електротехніки при Київському радіозаводі. В цей час на кафедрі читаються лекції з курсів: електротехніки, електричних машин, електроприводу, теоретичних основ електротехніки. Кафедра веде підготовку спеціалістів загально-інженерного напрямку всіх спеціальностей інституту.

За період з 1948-1972 р.р. кафедра виконала 12 госпдоговірних науко-дослідних робіт з підприємствами легкої промисловості. Ці роботи виконувались для взуттєвої фабрики "Київ", для Херсонського та Тернопільського бавовняних комбінатів. Кафедра працювала з Київським ГПІ-5. За цей час було захищено 4 дисертації. В 1970 р. видавництво "Легка індустрія" видала учбовий посібник, в якому співавтором був доц. Репетін О.П.

З 1972 р. кафедру очолює проф. Скрипник Юрій Олексійович, який був запрошений на роботу з інституту електродинаміки Академії Наук України. Він працював на кафедрі один рік і був переведений для подальшої роботи на кафедру автоматизації та механізації хіміко-технологічних процесів.

З 1973 по 1974 р. кафедру тимчасово очолює Репетін О.П., а з 1974 р. завідуючим кафедрою стає доц. Толстоухов Олександр Сергійович. Кафедра поповнюється молодими, здібними спеціалістами. На кафедру прийшли працювати: Кучеренко М.Є., Кулєшов Ю.Є., Сороколєтов О.Н., ст.викл.  Усіков В.О., Садиков В.Х., та інші. Почався новий розвиток кафедри як учбово-методичний, так і в науково-дослідній роботі. Кафедра починає викладати дисципліни з електронної техніки. Створені нові курси лекцій з "Промислової електроніки, електротехніки та електроніки". Розширюється матеріално-технічна база. Створюються лабораторії з елетроніки. При кафедрі створюється науково-дослідний сектор, який виконує наукові роботи для Воронезького електромеханічного інституту /НВО "Енергія"/. Основний науковий напрямок - дослідження та розробка напівпровідникових перетворювачів електроенергії.

У 1984 колектив кафедри нагороджений Дипломом ім. льотчика-космонавта СРСР Ю.О.Гагаріна за підготовку висококваліфікованих спеціалістів та вклад у виконання космічних досліджень СРСР.

У 1990 році кафедру очолює к.т.н., доц. Кулешов Юрій Євгенович, який сміливо та енергійно перевів роботу кафедри на більш високий та відповідальний рівень.

В 1991 р. кафедра отримує дозвіл на підготовку спеціалістів з електроніки. Кафедра стає випускаючою. З 1991nbsp;р. Почався набір студентів за новою спеціальністю "Електронні системи". У 1996 р. відбувся перший випуск спеціалістів з нової спеціальності, у 2001 р. відбувся п'ятий випуск спеціалістів. За цей період дипломи інженерів отримали 122 чол.

З 1999 р. кафедра перейшла на підготовку спеціалістів за трирівневим ступенем: бакалавр з "Електроніки", спеціаліст з "Електронних систем", магістр з "Електронних систем". Дозвіл на випуск магістрів був отриманий після завершення акредитації кафедри, який проходив у 2000-2001 р.р.

В 1993 р. завідуючий кафедрою доц. Кулешов Ю.Є. обирається дійсним членом Української академії наук національного прогресу. У 2001 р. йому присвоюється почесне звання  - "Заслужений працівник освіти України".

На кафедрі ведеться підготовка спеціалістів вищої кваліфікації через аспірантуру. Науковий керівник - проректор, зав.кафедрою Кулешов Ю.Є. У підготовці спеціалістів приймають участь д.т.н., проф.,лауреат Державної премії України Комаров М.С., д.т.н., проф.  Василенко В.В., проф. Артеменко М.Ю., доц. Сороколєтов О.Н., доц. Алимов О.П., доц.  Головко О.О. /заступник декана факультету ТОСУ/, доц. Садиков В.Х. /зам.директора інституту заочного та дистанційного навчання/, доц. Поляничко О.Л.

Викладачі кафедри проводять велику роботу по розробці нової учбово-методичної літератури. Разом із студентами створюють сучасну навчальну базу. На кафедрі читаються лекції та проводяться лабораторні заняття з 36 дисциплін. Так, в останні роки створені сучасні навчальні лабораторії з мікропроцесорної техніки, цифрової електроніки, перетворювальної техніки. При кафедрі працює комп'ютерний клас, який забеспечує лабораторних, курсових та дипломних робіт на сучасному рівні.

Кафедра веде значну роботу по залученню студентів до наукової роботи. При кафедрі створені студентські гуртки. Щорічно проводяться студентькі конференції. По їх матеріалам кожен рік друкується від 8 до 12 наукових праць. Кафедра приймає участь в проведенні студентських предметних олімпіад. Студенти брали участь у національних олімпіадах в містах Одесі, Харкові, Львові, Києві.

Нині на кафедрі працюють: проректор, зав.кафедрою, заслужений працівник освіти Кулешов Ю.Є., професор, д.т.н., лауреат Державної премії України Комаров М.С., прфесори, доктори технічних наук Василенко В.В. та Артеменко М.Ю., доценти, кандидати технічних наук Сороколєтов О.Н., Алимов О.П. та Головко О.О., Чайкін, Корольов А.П.

Співробітниками кафедри одержано 10 патентів, 141 авторське свідоцво, надруковано 8 монографій, отримано 5 грамот і 1 срібна медаль ВДНГ у 1987 р.