Ваши истории

Данный раздел предназначен для того, чтобы Вы могли поделиться своим опытом или историями которые с Вами происходили в процессе взаимодействия с сотрудниками ГАИ. Так что пишите.

Добрый день!
Меня -Российского автомобилиста зовут Александр. Я только что вернулся из поездки по Украине. Проехал по маршруту: Луганск-Харьков-Киев-Львов-Ужгород- Черновцы-Хмельницк-Винница-Одесса-Херсон-Крым-Запорожье-Днепропетровск- Харьков и опять Луганск и в сторону дома- в Оренбург. Впечатления неплохие. Дороги нормальные, за исключением Луганской области - там самые плохие дороги. Понравилось в целом отношение ДАИ к Российским водителям - без нужды не останавливают (за 5000 км-остановили раза 4 проверили документы). Попался в самом начале на радар - 1 раз в Луганской области - отдал без квитанции 100 русских рублей. Наблюдая из окна автомобиля, сделал вывод, что в Луганской и Харьковской области на дорогах царит отлаженная система по обиранию ДАИ Украинских водителей:

1. Очень много "дурных", забытых, ненужных знаков ограничения скорости 20,30 и 40 км.\час. А под г. Стахановым, даже 10 км\ч. на нормальной дороге (я даже его снял на видео).
2. На однотипных дорожных участках стоят знаки ограничения скорости 40 и 50, а иногда и их нет.
3. На нормальных дорожных участках очень распространены длинные (до 4-5 км) сплошные линии.
4. Повсеместно практикуется установка ограничительного знака, например 40 км. с зоной действия 4 км. А через 3900 метров, в засаде стоит инспектор с радаром в руке. Непонятно, действует у Вас закон о запрещении засад или нет?
5. В этих областях максимальное количество инспекторов на дорогах, создающих немыслимое психологическое напряжение у водителя.

В целом, по Украине очень много закрытых, превращенных в придорожные кафе или просто развалившихся старых зданий постов ДАИ. А вот знаки, ограничивающие движения перед ними, не убрали. В России, как-то, редакция "Комсомольская правда" проводила Всероссийскую акцию "Неправильный знак". И при совместном участии ГИБДД в стране практически не осталось "не правильных" знаков. Вам надо обязательно такое же сделать. Добиться, например, проведении экспертизы при установки ограничительных знаков и дорожной разметки и ответственности за "забытые" знаки. Для вашей страны очень актуально обеспечить высокую пропускную способность автодорог. Особенно это важно для российских автотуристов. Если от границы до моря можно будет доехать за световой день, не испытывая отвращение от ненормальной организации дорожного движения, то к Вам поедут люди. А это значит, что каждая туристическая машина привезет на Вашу землю и истратит от 300 долларов за 10-15 дней отдыха. И это надо делать срочно. Тем более, что таможенники уже создали такие привлекательные условия, что прохождение границы вызывает уважение.

С приветом, Александр Заводчиков. г. Оренбург.

Я проживаю у Черкасах. У мене авто Нубіра-седан, 98 р., кольору "валентино" ( синій перламутр), номер 770-59 МЕ. Номер я вибирав сам, особливо вихвалятися не буду, але дозволили мені вибрати самому номер із кількох десятків, що розпочинаються на 770. Я вибрав 770-59, бо 7+7=5+9.

Після цього стали відбуватися дивні речі. Мої різні знайомі почали мені розповідати, що вони мене бачили там-то і там-то, а в цей час я був у зовсім іншому місці.  Дехто запитував мене, чи я не продав бува свою машину, бо за кермом бачили зовсім іншу людину.  

Коли це якось їду з Черкас до Києва , і за селом Софіївка, не доїжджаючи кордону з Київською областю, назустріч мені їде така ж сама машина із номерами 770-59 КЕ, лише кузов не седан, а універсал.  

Після цього все стало зрозумілим.

Цю машину я кілька разів бачив випадково на вулицях Черкас. Потім, мої знайомі бачили її  в Києві на автомийці СОЛЕКС ( Дніпровська набережна). Причому це відбувалося так :  я підвіз знайомих до мийки , висадив їх і поїхав у напрямку автобазару на Перова.  Не минуло й хвилини, -кажуть мої знайомі , - коли це дивимося : ви повертаєтеся, мабуть, щось забули... але за кермом інша людина... блін, мабуть, щось сталося...  

А ще до цього , десь у травні 2003 р. я під"їхав до Палацу Спорту, де відбувалася виставка АКВА-ТЕРМ. Я припаркував автомобіль, поставив на сигналізацію, і пройшов метрів 15 у напрямку пішохідного переходу, приготувався переходити вулицю, коли це глядь - мій автомобіль до мене котиться, я машинально перелякався, думаю, невже забув залишити на передачі, чи хтось угнав за 15 секунд... Коли це дивлюся - а це -  77059 КЕ. Ну, я з радості йому руками замахав, думаю, оце зараз і познайомлюся. Він зупиняється. Я підбігаю і починаю йому все оце розповідати, але так досить сумбурно, бо був дуже цим схвильований.

А він на мене так  тупо дивиться і каже : "... а за скільки ви свою купляли ? "  

Я аж випав !
-------------------

Ну, хто  "не поняв юмора", пояснюю : математична імовірність того, що із 7 знаків ( 5 цифр та 2 літери) співпадуть у різних містах на однакових автомобілях однієї марки, кольору ( лише тип кузова відрізніється  : седан  і універсал)  дуже і дуже мала !!!!!!  А тим більше, що ми так досить часто їздимо одними й тими ж вулицями двох міст ( Черкаси та Київ).  

З повагою до читачів та власника Нубіри 77059КЕ -
Костянтин ПАВЛЯК

Їду по Києву на машині з некиївськими нумерами. З"їжджаю з моста Патона праворуч на набережне шоссе просто в крайню праву смугу та й , замислившись, їду. За швидкість спеціяльно не слідкую, але знаю, що кілометрів 75-80  за годину, тим більше по лівій смузі мене раз у раз обганяють іномарки. ( Ну яка може бути швидкість відразу після повороту ?). Доїжджаю отого місця, де Y-подібне перехрестя ( ліворуч - до палацу піонерів ) і де знаходиться постамент для гаішників.  Проїжджаю прямо в напрямку моста метро. Відразу за перехрестям стоїть мент на тротуарі і якось так невпевнено махає мені членом зебри. Я спиняюся - гадаю, може йому треба терміново у Вишгород ?? Бо я припнутий паском, швидкість не перевищує дозволену більш як на 20 км, ближнє світло увімкнене, хоча ще тільки 12  годин дня.... що іще... автомобіль не старий, інжекторний, атмосферу не забруднюю ?? Може, колесо спустило ??

 Карочє, я спиняюся , відкриваю праве вікно.

 - ??

 Мент набирає виразу на обличчі , як у фокусника Акопяна чи ілюзіоніста Ігоря Кіо , і виймає ІЗ-ЗА СПИНИ "фару". Прибор такий.

 - Шановний !!!!!!  Ви порушили  !! От , бачите, 92 км !!!

М-да. Я глушу двигуна. Лізу до кишені за документами. По лівій смузі тим часом продовжують літати іномарки з КИїВСЬКИМИ нумерами.

Я не запитую повірочні документи на "фару", пробую зануритися у себе і з"ясувати : перевищив я швидкість чи не перевищив ( власне, кажу ж , що перевищив, але не більш як на 20 км/год). Внутрішній голос  запевняє мене, що швидкість була не більшою за 75 км/год. Треба вірити своєму внутрішньому голосу.

Подаю менту всі документи, в т.ч. документ під назвою "друг всіх гаїників". Мент уважно все переглядає, по два рази. Вираз його обличчя стає ще більш серйозним і урочистим.

- Це дуже харашо, що ви нам помагаєте, Іванович. Але нарушаєте. Шо ж ви, шановний, нарушаєте ? Га, Іванович ? Будемо зараз складати протокол.

- Ви знаєте , - кажу якомога ввічливіше, бо ж я - "друг гаїшника", - мені чомусь дуже здається , що я не порушував швидкості АЖ НАСТІЛЬКИ. І чого,- кажу я йому, - ви не зупинили оту чорну іномарку, що обійшла мене по лівій смузі ???

Мент всовується у моє вікно аж по пояс. Кашкет, на диво, з голови не падає. На чому він там у нього тільки тримається ???

- Ви мене , шановний, спрашиваєте ? Шо ви мене, шановний , спрашиваєте ?  Яку іномарку ??? Я, по-вашому, на кого похожий ??

Він просунувся  до мене ще ближче, і я маю можливість добре розглядіти його обличчя.

На кого схожий ? Ну що ж. Чоловік років 35-40. А , може, ще й 30 немає. На такій нервовій та небезпечній роботі, мабуть, швидко старієш. Хоча, може він просто багато бухає в неробочий час. Пахне від нього казенним одягом і чимось типу дьогтя чи гасу, ніякого натяку на одеколон чи парфуми. Видно по обличчю, що людина  нещодавно із села, хоча хто його зна... але Хемінгуея не читав, це точно. Хоча я теж Хемінгуея не читав... Ще на обличчі видно відбиток почуття того, що він - власть. Такий типовий відбиток, який часто можна зустріти на обличчях пожежних або податкових лейтенантиків -інспекторів, такий трішки єхидно-нахабний ( а з іншого боку самовдоволено-зверхній ) погляд. Може, у нього ще й табельна зброя є при собі, а табельна зброя будь-кого зробить самовдоволеним... Таких людей у Західній Україні називають "рагулями". Але  хіба ж я йому можу сказати, що він схожий на "рагуля" ??? З одного боку, він напевне що й слова такого не знає, але відчує, що це щось погане, але ж не настільки погане, щоб розрядити в мене обойму, як йому пізніше пояснить його начальство і прокурор. З іншого боку, може він насправді раніше служив у контррозвідці , а в душі - Шекспір, тоді він просто може сумно , з докором, посміхнутися мені і процитувати щось із Сенеки, якого я теж не читав, а потім отак просто взяти і відпустити мене на всі чотири боки, сказавши, що він пожартував і що нас знімає прихована камера, і побажати мені щасливої дороги, і я поїду, а він залишиться стояти на вогкому холоді один, і буде він мені дивитися услід, як Ісус Христос - з невимовною любов"ю до мене, не відаючого, що роблю, і забринить у нього в оці сльоза, і серце його оповине смуток...  

- Пробачте, - кажу, - що ви маєте на увазі ? Як це - на кого схожий ?

- А так . Ви мені глупі вопроси задаєте, і я вас спитаю . Шо ви мені глупі вопроси задаєте ?? Про іномарку?  У вас на приборі - 92 , і щас будемо складати протокол ! На кого я похожий ? Я вас питаю ?  

  ... Ще він схожий на одного олігофрена, який ходить зодягнений у військовий кітель з нагородами по базару і заводить з кожною торговкою півгодинну розмову , уважно дивлячись у вічі розповідає їй про Сталіна і Курську дугу, потім те ж саме розповідає сусідній торговці, і так аж поки не закривається базар, торговки його щоденно дуже уважно вислуховують, пригощають його насінням, горішками, жаліють його. Йому  років двадцять- двадцять п"ять, але про курську дугу розповідає дуже реалістично, ніби сам там воював. Іноді він виймає посвідчення олігофрена , показує комусь і говорить : це мене під Сталінградом контузило ...  

Але ж не скажу я менту, що він схожий на олігофрена, він же ж, мабуть, і слова такого не знає... Врешті, гадаю, може цей працівник міліцї просто має вдома жінку і малих дітей, які теж хочуть їсти, або ще, не дай Бог, може він батько-одинак ?...

  Тому я йому якомога коректніше кажу :

- Ну  що.. на кого схожий... бачу, що ви схожі на людину, яка...  

- А-а-а, шановний, то це, значить, я не людина ? Я тільки схожий на людину ? Да, Іванович ? Обіжаєте, ви , шановний, обіжаєте. Шо ж ви  ? Совісті у вас нема ? їздите на іномарках, а совісті нема, да ? Шо ви мені такі вопроси задаєте ? Не нарушав, не нарушав... А хто тоді нарушав ??? Я ??  

- Та ні...  

- Шо "да ні " ? да ні , да ні... І ще хватає совісті казати, шо я не чєловєк... Протокол підпишете , шо нарушали ?  

- Ви знаєте, мені здається...  

- Шо ви тут приїхали іздєваться наді мною ??!!  Безсовісні ! Совісті у вас ні грама !  

   Мент несподівано кидає мені на сидіння мої документи так, як кидає карти гравець у дурня, що програв пів-зарплати.... прозвучав саме такий характерний картярський ляск ... Обличчя у нього почервоніло, очі стали вирячені і булькаті, так , ніби він почув у свою адресу брехливі звинувачення у вбивстві Гонгадзе. Може,  його теж десь колись чимось контузило ?? До речі, де його фара ? На тротуарі ?  

- Ізжайте отсюда ! І шоб я вас більше тут не бачив !  

Я не збираюся випробовувати долю, заводжу машину - і поїхав. Нема коли, та ще й передумати може . Хтось казав, що не слід перед свинями метати бісер, може, це Герман Гессе писав, бо я його "гру" так і не прочитав.  

В дзеркало заднього виду я помітив , як мент  зупиняє наступного автомобіля, при чому "фара" знову ж таки була за спиною. Як такий прибор вимірює швидкість ? Через спину ?  

Я підняв скло пасажирського вікна праворуч.  

Цікаво все-таки. Це я не став метати бісер ? Чи мент ?...  

К.С. ПАВЛЯК  77059МЕ

Полный прикол.
Одесса. Вечереет. Основной поток машин рассосался по спальным районам, так, что дороги полупустые. Еду под "сотню", и попадаю на радар. Выбегает гаишный прапор и энергично жестикулирует, типа - "не видишь, для тебя танцую"!
    Останавливаюсь, достаю документы. А у меня в одной книжечке мои права, и жены. И как раз ментяра открывает на её странице........Немая сцена. Он - на права - на меня, на права - на меня, раз пять, затем задумался. Ну, я понимаю, тупик. Достаю десять гривен, молча даю. И тут началось такое!! Мент просветлел лицом, и запричитал, как бабка под церковью: "И дай Бог тебе и твоей жене здоровья, и чтоб не болели, и т.д., и т.п."
Так он рассыпался в благодарностях целых пять минут, и не собирался затыкать свой фонтан красноречия, пока я из рук у него не забрал документы, и не уехал.

Еду я за тролейбусом и не заметил кирпича для легковых, разрешено только маршруткам автобусам и тролейбусам.
Смотрю с права на обочине стоит приличная иномарка ГАИ и жигуль. Думаю, да ну у ГАИ и машины.Тут через минуту догоняет меня эта иномарка и говорит что меня может спасти от записи в талон Леся Украинка.Я зарабатываю в день 40гр.Почему у них такие большие аппетиты все мы люди и рано или поздно ум.....
Зачем жить как волки.

В Харькове. Вчера по тёмному, перед носом загорелся жёлтый, тормозить не успел бы наверное, проскочил мимо светофора вслед за жигулями на приличной скорости. Вылазит из машины ГАЙ, светится весь, пригласил остановиться. Я ж вышел, как вежливый, подхожу. Он представился, спросил документы, сказал, что я на запрещающий сигнал проехал. Я ему дал документы, и сказал, что проехал на зелёный (обычно говорю на мигающий зелёный, но светофор там не мигал, сразу переключился) Он недоверчиво, и внушительным тоном сказал, что я проехал на жёлтый. Я ещё раз сказал, что на зелёный. Он проверил документы и отпустил. Я поблагодарил, поехал дальше.

Украина. Рекордный развод ДАI :(

5 октября 2002 года, вечером, на посту г. Мелитополя был остановлен мой отец за неостановку на знак "STOP". Была потребована взятка. Работник ДАI объяснил, что иначе машина постанавливается на штрафстоянку, дело разбирается в суде только через два дня, а размер штрафа - 770грн. В результате он удовлетворился суммой в 1500р. В это самое время второй работник ДАI заявил моей матери, находящейся в автомобиле, буквально следущее: "Вы, коцапы, вас надо обувать, как вы обуваете, нас, хохлов, в Москве". К сожалению, диктофона не было :(